Козинська
селищна рада

Обухівського району
Київської області

ЛЮБОВ ДО ТВАРИН, ЩО ПЕРЕВІРЕНА РОКАМИ

Через любов до тварин Анастасія Марченко з дитинства мріяла стати ветеринаром, утім, мама наполягла обрати іншу професію. І не довго зволікаючи Настя пішла в юриспруденцію. Сьогодні вона працює державним реєстратором Козинської селищної ради. Втім любов до тварин та співчуття до чотирилапих, не дозволяють зоозахисниці пройти повз безпритульного котика чи собаку, адже їй дуже болить за кожну тварину, яка потрапила на вулицю через людську байдужість або з інших причин опинилась у скрутному становищі. «Памятаю, що у дитинстві я завжди приносила до дому поранених тварин, разом з мамою лікували їх та відпускали», - згадує волонтерка.
«У дорослому віці я завела для себе кішку породи Сфінкс. Коли вийшла заміж та переїхала до Козина,у чоловіка також була кішка. Разом вони завели ще й собачку, хом’ячка та двох африканських равликів Ахитинів. А нещодавно, син приніс додому ще й великого жука.
У двір багатоповерхівки, в якій проживає сім’я Марченків, часто підкидають тварин. Маючи велике та співчутливе серце, дівчина годує безпритульних тварин, а в разі необхідності лікує їх. А нещодавно Настя разом з чоловіком впіймала та відправила на стерилізацію кількох котів. Потім вона утримує їх на перетримці, стежить за ними. Найближчим часом, вона планує стерилізувати ще пару бездомних котів. Але оскільки Анастасія робить це за власний кошт, то як розповіла дівчина: «потрібно дочекатися зарплату».
Спершу чоловік Насті обурювався, що дружина проводить багато часу з безпритульними тваринами, замість того щоб приділити час для сім’ї . Та все ж і сам любить тварин, тому допомагає і підтримує дружину у її захопленні. Попри постійний клопіт, дівчина тішиться з того, що щодня допомагає живим істотам та намагається полегшити життя маленьких чотирилапих, котрі потім можуть стати чиїмись улюбленцями.
Маленький син Насті також виявляє інтерес до всього живого. Особливу зацікавленість він проявляє до жуків. Певно мріє стати ентомологом… « У нас в квартирі уже зібрана колекція банок з різними жуками, тарганами та мурашками», - розповідає Анастасія. «Я їх трохи побоююсь, тому догляд за ними повністю покладено на маленькі плечі сина».
Хоч волонтерство - це важка та клопітна справа але Анастасія Марченко не уявляє свого життя без цього. До того ж добрі справи легше робити, коли тебе підтримують рідні та близькі.

наверх