Козинська
селищна рада

Обухівського району
Київської області

Ветеран Другої світової війни Степан Руденко

Ветеран Другої світової війни Степан Йосипович Руденко. Народився 3 квітня 1927 року на Вінниччині, у сім’ї колгоспників. У родині Йосипа та Харитини Руденків було п’ятеро дітей, одним із яких Степан. Він єдиний із сім’ї був мобілізований.
Про початок війни Степан Руденко дізнався на базарі. «Моя мама послала мене у неділю, вранці на базар продавати масло. Там від людей я і почув про початок війни. Через зовсім юний вік, мені на той час було 17 років, я не надав цій інформації великого значення. І лише згодом, відчув усі масштаби цієї страшної, смертельної події», - розповів Степан Йосипович.
1 грудня 1944 року його призвали до лав радянської армії. Разом з односельчанами, його зовсім юного хлопця мобілізували. Із рідного села, Степан потрапив до 77 стрілкового полку, що знаходився поблизу міста Куйбишева. Там він всю зиму проходив військову муштру. Важкі, не сприятливі умови призвели до того, що багато солдатів захворіли, серед них був і Степан. Лікарі виявили у нього туберкульозний бронхіаденіт, з чим він потрапив до військового госпіталю м.Київ, де довго лікувався від тяжкої недуги.
Після госпіталю Степан Йосипович потрапляє на пересильний пункт, а звідти - в окремий 9-ий лінійно-вузловий полк зв’язку. Де і перебував до кінця війни та був військовим зв’язківцем аж до 1951 року. «Закінченню війни усі раділи несказанно, але невпевненість у завтрашньому дню все ж лякала», - зізнається ветеран.
Мобілізувався чоловік у Києві. Тут же влаштувався на роботу на першу взуттєву фабрику. Потім перейшов працювати до суднобудівельного заводу «Ленінської кузні», де працював електриком.
У столиці Степан Йосипович зустрів і кохання свого життя Ірину Іванівну. Згодом у них народилися троє діток. Сім’я переїхала спочатку на Вінниччину, а з часом вони переїхали жити до Козина.

Для ветерана Степана Йосиповича Руденка, День перемоги - свято зі сльозами на очах. Хоча чоловік і не був в окопах, та про страшні жорна війни він знає не з чуток.
Ветеран має багато нагород: орденів та медалей, але найціннішою вважає медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Сьогодні Степану Йосиповичу 92 роки, та він чітко пам’ятає події воєнних років та ділиться спогадами зі школярами, які навідуються до нього. Не оминають увагою ветерана і Козинська селищна рада на чолі з Валерієм Володимировичем Гартіком та депутатським корпусом. Адже, у Козині цінують і пам’ятають про великий подвиг кожного, хто своєю мужністю і героїзмом, самовідданою працею виборювали мирне небо, за можливість жити і працювати на благо України, за дитячий сміх, за спокій матерів, за хліб на нашому столі.

наверх